Гомін, тиша чи порожнеча: як живуть із шизофренією

Фахівці у психіатрії звичні до тиші. Люди рідко приходять із підозрою на шизофренію. Більшість або мовчать, або ховають голову в пісок, поки не стане пізно. Бо це — страшне слово. Токсичне. Звучить і сприймається воно так само страшно і приречено, як раніше сприймалися слова «туберкульоз» і «рак». Страшне завжди обростає міфами, а за міфами неодмінно йде сором і самотність.

Коли ми чуємо слово «шизофренія», в голові часто виринають чужі голоси. Не хворих — а суспільства. Голоси, які стигматизують, лякають, перекручують. Хтось уявляє божевільного з ножем, хтось — роздвоєння особистості. Хтось взагалі не знає, що це таке. Але тим не менш дуже впевнено цього боїться.

Хоча правда зовсім інша. Шизофренія — не така, як у кіно, і вона рідко виглядає видовищно. Частіше — це просто порожні очі, або людина, яка годинами мовчки сидить на лавці, бо не може вирішити: повертати ліворуч чи праворуч. Або той, хто довго не виходить із кімнати, бо впевнений, що сусіди читають його думки через трубу вентиляції.

То що ж ми насправді знаємо про шизофренію? Не з мемів, не з детективів, не з «бо сусід колись щось таке мав»? Ми — лікарі, близькі, і самі пацієнти?

А між тим, за офіційною статистикою, у світі живе понад 24 мільйони людей з цим діагнозом. І більшість цих людей не є небезпечними. Вони просто намагаються зібрати себе по шматках день за днем. І мріють, щоб хоча б раз хтось не злякався, почувши: «У мене — шизофренія».

Пишу цю статтю, одразу розуміючи, якого змісту їйнадам. Тут не буде страшних історій, — тільки про досвід. Тут про те, як сприйняття світу може раптом змінити фокус, дати тріщину в землі під ногами. І що ми можемо зробити, щоб не дати людині впасти в цю тріщину остаточно.

Етіологія та причини виникнення шизофренії

Ніхто не прокидається зранку зі шизофренією, це не грип. Це не «щось з головою» після сварки з мамою. І навіть не наслідок депресії. Все складніше.

І чесно кажучи, іноді це засмучує, бо часто людям хочеться простих причин. Але це складне, багатофакторне захворювання. І коли питають, чому саме ця людина захворіла, найчесніша відповідь — тому що її мозок був вразливим, а обставини натиснули туди, де було тонко.

Спадковість

Якщо у когось із родичів була шизофренія — ризик зростає. Загально, якщо в роду немає психіатричних порушень, ризик становить десь близько 1%. Але якщо хворий один із батьків — ризик підвищується до 10%. А якщо обидва — до 40% і більше.

Однак це не генетична закономірність в прямому сенсі, адже у нашому ДНК не існує гена, який локально відповідає за шизофренію. Проте є багато інших, які пов’язані з роботою мозку — передачею сигналів, обробкою інформації. Їхнє специфічне поєднання дійсно може запустити розлад.

Хімія мозку

У мозку є така штука, як дофамін — нейромедіатор, який відповідає за бажання, емоції, очікування винагороди, рух. У людей з шизофренією часто виявляють гіперактивність дофамінових шляхів. Саме це, ймовірно, спричиняє появу галюцинацій чи інакшого сприйняття реальності.

Є й інша гіпотеза — глутаматна. Глутамат передає сигнали між нейронами (це як швидкісний інтернет) — від нього залежить, наскільки добре мозок обробляє інформацію, приймає рішення, фокусується.

Його нестачу пов’язують з апатичними симптомами:

• коли людина повільно згасає — втрачає емоції, ініціативу, не говорить ні з ким, ні про що;
• коли навіть найкращі ліки не повертають здатність відчувати.

Чи видно шизофренію на знімках МРТ мозку?

У частини пацієнтів можна побачити розширені шлуночки, менший об’єм сірої речовини, знижену активність у лобних частках — тих самих, що відповідають за планування, емоції, самоконтроль. Але неможливо сказати, що це притаманно лише шизофренії. Такі зміни можуть бути і при інших станах. Тому МРТ — не спосіб поставити діагноз, а лише фрагмент пазлу.

Стрес і тригери

Сам по собі стрес не викликає шизофренію. Але емоційне середовище дитинства, стиль виховання, пережите насильство — можуть вплинути на те, як мозок реагуватиме на стрес у майбутньому.

У психіатричній практиці лікарі часто відмічають, що перші прояви починаються після сильного психологічного навантаження — втрата близького, переїзд, мобінг на роботі, перша сесія в університеті. Це не причина, але тригер.

Соціум і довкілля

Існують дослідження, які показують, що шизофренія частіше розвивається у людей, які:

• живуть у великих містах (хронічне перевантаження сенсорної системи);
• пережили ізоляцію або втрату соціальних зв’язків;
• є мігрантами або представниками меншини в середовищі без підтримки;
• вживали психоактивні речовини — особливо канабіс у віці до 25 років (за дослідженнями, регулярне вживання в юності може збільшити ризик у 3–5 разів у вразливих людей).

Шизофренія може виглядати дуже по-різному. І в цьому її складність: якогось типового перебігу не існує.

Психіатри поділяють симптоми на три великі групи: позитивні, негативні і когнітивні. Це не означає «добрі» і «погані» — це про те, що саме з’являється або зникає в поведінці людини.

Позитивні симптоми

Нові переживання, які виникли раптово і яких не має бути. Вони яскраві, а іноді — нестерпно лякаючі. Саме з них починаються найпомітніші епізоди.

Галюцинації

Найчастіше — слухові. Людина чує голоси, які говорять про неї, з нею, коментують, наказують. Інтонації бувають різні: іноді спокійні, іноді — злісні. І ці голоси для людини не є уявними, вони для неї абсолютно реальні.

Зрідка бувають візуальні галюцинації, запахи або тактильні відчуття — ніби хтось торкається.

Марення

Це — помилкові переконання, які не піддаються логічному спростуванню. Найпоширеніші теми:

• переслідування (хтось слідкує, шпигує, читає думки);
• впливу (думки «вставляють» у голову, телевізор керує мною);
• величі (я — обранець, частинка бога, реінкарнація важливої особи);
• ревнощів, зради, отруєння.

Марення — це не просто звичайна фантазія. Людина може доводити своє бачення з переконливістю юриста. І для неї все що вона говорить — чиста правда.

Порушення мислення

• мовлення стає розірваним, скачкоподібним;
• логіка плутається;
• асоціації стають хаотичними і неправильними;
• від людини можна почути словесний каламбур, її речення втрачають сенс.

Негативні симптоми

Не погані симптоми, а явища зі знаком мінус — це те, що людина втрачає.

• Апатія

  Нічого не хочеться: поїсти, прокинутись, відповісти на повідомлення.

• Алогія

  Мова стає бідною. Людина не просто менше говорить — у неї немає, що сказати. Вона не будує фраз, не ініціює розмову.

• Згасання емоцій

  Міміка — ніби заморожена. Реакція на радість, смуток, біль — слабка або взагалі відсутня.

Когнітивні симптоми

Вони пов’язані з порушенням мисленнєвих процесів:

• погіршується увага — людина не може зосередитись на розмові;
• знижується пам’ять, людина може не пам’ятати, що було годину тому;
• неможливість прийняти рішення, щось планувати, виконати побутові повсякденні справи.

На жаль, саме негативні й когнітивні симптоми найскладніше піддаються лікуванню. Вони можуть залишатися навіть після зникнення галюцинацій і марень, навіть у ремісії.

У шизофренії багато облич. Вони різні за інтенсивністю, проявами, перебігом. Саме тому лікарі поділяють її на форми (типи) — щоб краще розуміти, як хвороба поводиться у конкретної людини.

Цей поділ досі використовується в українській системі охорони здоров’я (відповідно до МКХ‐10). У новішій МКХ‐11 типи не виділяють окремо, але аналізують профіль симптомів. Проте, форми залишаються все ще важливими.

Параноїдальна шизофренія

Найпоширеніша форма. Часто починається у молодому віці — 20–30 років. Її головна ознака — марення і галюцинації. Решта сфер життя можуть довго залишатись відносно збереженими. Людина може працювати, вчитись, спілкуватись — поки марення не стануть домінуючими.

Ця форма добре піддається лікуванню, особливо на ранніх етапах. Прогноз відносно сприятливий за умови, якщо людина дотримується терапії.

Гебефренічна (дезорганізована) шизофренія

Рідкісна, але впізнавана форма. Починається зазвичай у підлітковому або юнацькому віці. Ключова ознака — хаотична, дитяча або гротескна поведінка. Гротескна, це в сенсі, що надмірно карикатурна, викривлена, поза контекстом ситуації. Так ніби емоція або дія перебільшена до абсурду — і замість природної реакції ми бачимо щось схоже на пародію. Замість логічної відповіді — гримаса або каламбур.

Ця форма часто швидко призводить до соціального дефіциту і потребує складної багаторівневої підтримки.

Кататонічна шизофренія

Форма, яка проявляється руховими порушеннями:

• повне завмирання (кататонічний ступор);
• мимовільні пози — людина може сидіти з піднятими руками годинами;
• або навпаки — надмірна збудженість, хаотичні рухи, крики, агресія.

Кататонія — це не завжди шизофренія, але в межах цього діагнозу теж зустрічається і потребує невідкладного медичного втручання.

Проста шизофренія

Найтихіша з усіх форм. І саме тому вона найнебезпечніша, бо її важко помітити на початку. У людини немає ані галюцинацій, ані марень. Але поступово згасає емоційність, воля, соціальні контакти. Вона закривається в собі. Перестає дбати про себе.

Дуже часто просту форму часто плутають із депресією чи апатією. Але вона прогресує, тому рання діагностика тут критично важлива.

Інші форми

Є також недиференційована шизофренія, коли симптоми різних типів змішані, і жоден з них не домінує. А ще — залишкова форма шизофренії, коли гострі прояви минули, але залишились деякі порушення мислення, емоцій чи поведінки.

Цей стан зазвичай потребує госпіталізації.

Стабілізація

Після медикаментозної допомоги симптоми починають зменшуватись.

• Галюцинації стихають або зникають.
• Людина починає відрізняти фантазію від реальності.
• Але виснаження нікуди не зникає, а з ним і соціальна ізоляція та страх повтору.

Це важливий момент для налагодження режиму, початку психотерапії, лікбезу для родини, встановлення довірливих відносин із лікарем.

Ремісія

Тут мова йде не про повне одужання, а про період, коли людина може жити більш-менш стабільно.

• Немає яскравих психотичних симптомів.
• Може зберігатись тривога, апатія, зниження енергії.
• Потрібен контроль, підтримка, регулярне лікування.

Ремісія може тривати від кількох місяців до десятків років, залежно від:

• форми хвороби;
• якості терапії;
• ставлення самої людини до свого стану;
• рівня підтримки від близьких.

Рецидив

Якщо лікування перервано, або виник сильний стрес — можливе повернення гострої фази. Ознаки рецидиву часто починаються м’яко:

• тривога;
• безсоння;
• замкнутість;
• підозрілість;
• дивні висловлювання.

У більшості випадків достатньо вчасного втручання лікаря, щоб уникнути загострення. Але багато людей припиняють лікування, бо почуваються, на їх думку, вже добре (спойлер: часто це фатальна помилка).

Визначити, що у людини саме шизофренія, не так просто, як може здаватися. Це не одразу видно, і стан не можна перевірити якою-небудь анкетою. Також дуже важливо виключити інші стани.

Як психіатр розуміє, що це саме шизофренія?

Починається все не з тестів і не з питання «Чи ви чуєте голоси?». Психіатр слухає, аналізує відповіді, паузи між словами, інтонацію, реакції на прості фрази. Лікар дізнається, що людина перестає справлятися з базовими речами, утримувати думку, нормально спати, орієнтуватися в тому, що реально, а що ні. І при цьому сама людина не має критичного ставлення до свого стану.

Як це виглядає?

• у поведінці відчутна відстороненість — ніби людина дивиться на світ крізь товсте скло;
• немає логіки у висловлюваннях;
• людина транслює переконання, які не піддаються спростуванню: про стеження, змови, контроль, особливу місію;
• дивні сенсорні переживання (голоси ті ж самі);
• повсякденні заняття не мають значення.

Які діагностичні системи використовуються?

Є дві основні: МКХ‐10 (Міжнародна класифікація хвороб, яку використовують в Україні) і DSM‐5 (американський діагностичний довідник).

Обидві погоджуються в одному: ключовими симптомами є галюцинації, марення, порушення мислення, дезорганізована поведінка, зниження емоційності, апатія. Але важливо: ці симптоми мають тривати не день і не два, а принаймні кілька тижнів, найчастіше — місяць і більше. І вони мають змінювати людину до невпізнаваності.

Що ще робить лікар?

Перш ніж поставити діагноз шизофренії, потрібно бути абсолютно впевненим, що це не інше захворювання.

Тому обов’язкове:

• обстеження у невролога;
• іноді — МРТ (щоб виключити пухлини, травми);
• аналізи крові, перевірка щитоподібної залози;
• тест на наркотики (психоз на фоні амфетамінів або канабісу — це інше);
• оцінка психіки за клінічними шкалами (наприклад, PANSS — Positive and Negative Syndrome Scale — допомагає оцінити позитивні і негативні симптоми шизофренії).

Чому це не завжди очевидно?

Бо шизофренія — це не лише про голоси в голові чи манію переслідування. Це може бути повільне стирання емоцій, думок, волі. І тоді діагностика розтягується на місяці.

Іноді пацієнт три роки живе з діагнозом «змішаний тривожний та депресивний розлад», поки не з’являється щось, що остаточно руйнує попередні гіпотези.

Що найскладніше?

Дуже часто рідні не хочуть приймати саму можливість такого діагнозу. Вони говорять: «Він просто втомився», «Це реакція на розрив», «Її ніхто не розуміє». А пацієнт тим часом живе в іншій реальності. І якщо вчасно не назвати це своїм іменем — реальність, у якій живете ви, може стати для нього недосяжною.

У психіатрії перші симптоми часто називають продромом. Це стан, коли вже відбуваються зміни — але ще немає класичної психотики. І чим раніше втручання, то більша ймовірність пом’якшити перебіг хвороби.

Що може насторожити?

• Людина віддаляється від близьких. Припиняє спілкуватись, відписує формально або не відписує взагалі.
• Стає підозрілою, шукає підтексти в звичайних речах.
• Мова змінюється: з’являються дивні звороти, фрази ніби не по темі, порушується логіка.
• Інтереси зникають: те, що захоплювало — більше не чіпляє.
• Зникає ініціатива: дрібні завдання, відповідальність — просто нестерпні.
• Можуть з'являтися дивні ритуали: переставляти речі, записувати щось за незрозумілими правилами.
• Сон — або порушується, або стає надмірним.
• Нуль емоцій.

А може це просто вік або стрес?

Так, і це найбільш підступна історія. Бо перші прояви часто збігаються з підлітковим або юнацьким віком, де й так присутні емоційні гойдалки, замкнутість, пошук себе. Але є різниця.

• Підліток із кризою має коливання — то погано, то добре, то закрився, то відкрився.
• Людина з продромом шизофренії — ніби поступово зникає без будь-якого натяку на покращення.

Коли звертатись по допомогу?

• Тоді, коли щось у поведінці стає не таким, як було, і не минає.
• Коли ви більше не впізнаєте людину, хоча це все ще вона.
• Коли реакції не співпадають із подіями.
• Коли логіка зникає, а замість неї — підозра, плутанина, мовчання.

Психіатр не ставить діагноз одразу, але він може почати спостереження або призначити психотерапію.

Найперше, що треба знати: лікування є і воно працює. Воно дозволить знизити симптоми і стабілізувати стан.

Нейролептики (антипсихотики)

Це основа. Саме вони допомагають прибрати галюцинації, марення, напругу в тілі, тривогу.

Ін’єкції, які діють довго

Якщо людина постійно забуває приймати таблетки або не визнає хворобу — є варіант: депо-препарати. Їх колють раз на кілька тижнів. Це зручно. І рідше бувають рецидиви.

Додаткові препарати

Іноді до лікування тимчасово додають:

• антидепресанти — якщо є пригнічення, байдужість, тривожність;
• транквілізатори — коли людина надто збуджена або не спить.

Психотерапія

Після гострого етапу важливо навчитись жити по-новому.

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає розпізнавати тригери, не йти за голосами, не вірити кожній думці.
• Родинна терапія вчить близьких не тиснути, не сварити, а підтримувати.
• Групи підтримки дають відчуття: «Я не один».