Синдром дефіциту уваги і гіперактивності у дорослих

Що таке, на вашу думку, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ)? Певно ви скажете, що це щось притаманне дитячій поведінці.

А коли доросла людина не може зосередитися на роботі, постійно перескакує між задачами, забуває про щось важливе? Часто можна почути: «це такий характер».

Сьогодні ми знаємо більше про СДУГ. І це аж ніяк не стосується характеру людини чи її дисциплінованості. Це неврологічний розлад, який цілком реально діагностувати і, головне, контролювати.

Звісно, СДУГ у дорослих виявляється не так, як у дітей. Замість дитячої біганини по класу у дорослому віці з’являється хронічне запізнення, забудькуватість, труднощі з плануванням і... втома. Постійна, глибока, наче ти цілий день воював із самим собою.

Поговоримо, що таке СДУГ у дорослих, як саме його розпізнати та які методи допомагають жити з цим діагнозом легко.

Що таке СДУГ?

Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ або РДУГ), в Україні ще відомий як гіперкінетичний розлад (ГКР) — це нейророзвитковий стан, що порушує здатність концентруватися, контролювати імпульси й організовувати час.

Хоча вперше СДУГ почали вивчати ще у ХХ столітті, повноцінне розуміння цього стану, і те, що він зберігається у дорослому віці, з’явилося відносно недавно.

• з утриманням концентрації (особливо при виконанні рутинних або монотонних задач),
• з контролем імпульсів (сказати, зробити або купити щось, не подумавши), ● з організацією часу та простору (від зриву дедлайнів до кілометрових списків справ, які так ніколи і не виконуються).

Важливо розуміти, що СДУГ не означає, що у людини низький рівень інтелекту. Навпаки, багато дорослих із цим синдромом мають високий IQ, глибоке і незвичайне мислення та неабияку креативність. Тобто, синдром ніяк не пов'язаний із розумовими здібностями, а виключно з механізмами управління увагою.

СДУГ не має ніяких зовнішніх ознак, але глибоко впливає на якість життя.

У нас цей діагноз ще не настільки поширений у розмові, як, наприклад, у США чи Великій Британії. Але запит «сдуг це» щомісяця шукають тисячі людей. Це свідчить про те, що дорослі починають ставити собі правильні питання.

Типи синдрому дефіциту уваги та гіперактивності

У медичній практиці виділяють три основні типи СДУГ (відповідно до класифікації DSM-5):

1. Переважно неуважний тип (раніше відомий як СДУ)

Цей тип часто залишається непоміченим у дитинстві. У дорослому віці проявляється через:

• постійне відволікання навіть у важливих справах;
• забування завдань, домовленостей, дрібниць;
• прокрастинацію навіть у дуже термінових ситуаціях;
• труднощі з тривалою концентрацією — під час читання, зустрічей, розмов.

Багато людей із СДУГ згадують, як їх лаяли в дитинстві: «Знову нічого не зробив», «Скільки ще тобі можна повторювати», «Ну чому ти такий неуважний?». У дорослому віці ці фрази перетворюються на внутрішній голос, який не дає спокою.

2. Переважно гіперактивно-імпульсивний тип

У дорослому віці гіперактивність не виглядає як постійне бешкетування, вона трансформується, і ось на що це схоже:

• відчуття внутрішнього напруження і неспокою, неможливість довго всидіти на одному місці;
• імпульсивні дії — кидання справ на півдорозі, емоційні реакції, спонтанні покупки;
• муки очікування своєї черги (і не тільки в чергах, а й у розмовах, проєктах, виступах тощо).

3. Комбінований тип

Найпоширеніший. Комбінує в собі симптоми першого і другого типу. Виглядає як «хаотичне життя на повній швидкості», з періодичними емоційними зривами. Саме така форма найбільш впливає на професійне та особисте життя.

До речі, тип СДУГ не є чимось сталим, і може змінюватися з віком або в результаті терапії.

Основні ознаки СДУГ у дорослих

Симптоми СДУГ у дорослих не завжди очевидні — часто їх сприймають як риси характеру, втому чи навіть вигорання. Але все ж є типові ознаки, які не варто оминати.

Проблеми з увагою

• важко зосередитися на чомусь одному;
• розфокусування: під час читання або розмови людина подумки відволікається, не вловлюючи змісту;
• виконання задач розтягується в часі через труднощі з утриманням уваги.

Імпульсивність

• людина може говорити або зробити щось імпульсивно — і вже за мить шкодувати про це;
• неспроможність дослухати співрозмовника;
• поспішні рішення — у фінансових питаннях, стосунках, навіть у зміні роботи.

Дезорганізація

• все робиться в останню хвилину;
• вдома чи на робочому столі — хаос;
• речі постійно губляться: ключі, картки, документи.

Емоційна нестабільність

• настрій може різко змінюватися без видимих причин;
• дрібні невдачі можуть викликати сильне роздратування або довести до сліз;
• часте відчуття сорому або провини за те, що «не встиг», «не впорався», «не такий(-а), як треба».

Проблеми в стосунках

• конфлікти через забудькуватість, непунктуальність, невміння слухати;
• складно підтримувати тривалі дружні, професійні або романтичні стосунки.

Дорослим із СДУГ може здаватися, що всі навколо знають, як треба жити, а вони — ні. Їм здається, що інші люди встигають усе: платити рахунки, не спізнюватися, пам’ятати важливе. А вони — постійно щось загублять, забудуть, запізняться, і потім розгрібають наслідки. Цей досвід навіть має назву — ADHD tax (tax – податок, англ.): додаткові витрати часу, грошей або сил, які людина змушена нести через симптоми СДУГ.

Причини виникнення СДУГ

Ми вже розібралися, що СДУГ не має нічого спільного з примхливістю чи поганим вихованням. Цей стан зумовлений біологічно, і виникає внаслідок особливостей роботи головного мозку, передусім у ділянках, відповідальних за увагу, самоконтроль і планування.

1. Генетична схильність

Найбільш досліджена причина — спадковість. Якщо один із батьків має СДУГ, ймовірність, що симптоми проявляться у дитини може сягати до 75%. Часто тільки отримавши діагноз, доросла людина раптом розуміє, що хтось із батьків мав схожі труднощі, але не звертав на це увагу.

Спадковий СДУГ може мати м’якші або іншими за характером прояви, особливо в різних статей.

2. Особливості нейрохімії мозку

Гормони, що відповідають за концентрацію, мотивацію та контроль імпульсів — це дофамін і норадреналін, — у людей із СДУГ працюють інакше. Через цю особливість звичайні справи буквально болісні — мозок не генерує достатньо щастя для того, щоб утримувати фокус.

3. Особливості мозкової структури

МРТ-дослідження показали, що у людей із СДУГ спостерігається менший об’єм певних ділянок мозку — зокрема лобових часток і базальних гангліїв. Саме ці зони допомагають людині керувати поведінкою, увагою, рішеннями. Це ні в якому разі не патологія — радше, інший механізм роботи мозку, який впливає на когнітивні функції.

4. Умови під час вагітності та пологів

На можливий ризик розвитку СДУГ у майбутньої дитини можуть вплинути:

• вживання алкоголю або наркотиків, паління під час вагітності;
• недоношене немовля — передчасні пологи;
• надто низька вага малюка при народженні;
• ускладнення під час пологів.

Ці фактори самі по собі не є причинами, але можуть підвищити ймовірність розвитку синдрому.

5. Соціальне середовище — лише тригер, а не причина

Насправді швидкий темп життя, гаджети, постійний стрес не викликають СДУГ, але можуть загострити симптоми в людей із вже наявною схильністю.

Діагностика СДУГ

Синдром часто маскується під інші проблеми — тривожність, емоційне вигорання, нестачу мотивації. Зазвичай запити людей, що звернулись до психіатра звучать так: «Я не можу зосередитись», «Мені здається, проблема в тому, що я занадто лінивий», «Чому я нічого не доводжу до кінця?» Або навіть: «У мене депресія, ніяке лікування не допомагає».

Хто може поставити діагноз?

Діагностувати СДУГ у дорослих може лише лікар-психіатр або клінічний психолог із відповідною кваліфікацією. Важливо також, щоб спеціаліст мав досвід роботи з дорослими пацієнтами, оскільки симптоматика СДУГ у дорослого значно відрізняється від дитячої.

Як проходить діагностика СДУГ?

Процес не займає 15 хвилин і не обмежується одним тестом. Це поетапна оцінка, що включає:

1. Клінічне інтерв’ю

Лікар запитає вас про важливі етапи вашого життя і особливості:

• історію поведінки з дитинства;
• труднощі в навчанні, роботі, побуті;
• стосунки з оточенням;
• будь-які емоційні розлади (депресія, генералізований тривожний розлад, біполярний розлад (БАР) тощо);
• стабільність тих чи інших симптомів у часі, тобто не епізодичність, а хронічність.

2. Стандартизовані опитувальники

• ASRS (Adult ADHD Self-Report Scale) — коротка анкета, розроблена ВООЗ;
• DIVA-5 — більш розширене клінічне інтерв’ю;
• шкали Barkley або Conners.

Мета цих опитувальників — не поставити вам діагноз автоматично, але допомогти лікарю систематизувати інформацію про вас.

3. Оцінка супутніх станів

Практика показала, що приблизно 60–80% дорослих із СДУГ мають ще один або кілька інших розладів. Це можуть бути та ж сама тривожність, депресія чи проблеми зі сном. Такі стани називають супутніми — тобто, вони не є головною причиною звернення, але можуть посилювати симптоми або ж ускладнювати діагностику. Без розуміння повної картини діагноз може бути хибним або неповним.

А як же аналізи або КТ при діагностиці СДУГ?

Щоб діагностувати СДУГ у дорослих здавати лабораторні аналізи або робити КТ та МРТ не потрібно. Лікареві зазвичай достатньо клінічного інтерв’ю, опитувальників, оцінки симптомів, що проявлялися ще в дитинстві і виключення інших станів.

А навіщо тоді можуть призначити МРТ чи аналізи?

Це трапляється вкрай рідко і призначається лікарем лише для того щоб виключити інші захворювання та причини, наприклад:

• ураження мозку (наслідки травм, пухлин, інсультів);
• хвороби щитоподібної залози (гіпо- чи гіпертиреоз);
• анемію, дефіцит вітаміну B12 або інші метаболічні порушення;
• епілепсію, біполярний розлад, деменцію тощо.

Мета цих опитувальників — не поставити вам діагноз автоматично, але допомогти лікарю систематизувати інформацію про вас.

3. Оцінка супутніх станів

Практика показала, що приблизно 60–80% дорослих із СДУГ мають ще один або кілька інших розладів. Це можуть бути та ж сама тривожність, депресія чи проблеми зі сном. Такі стани називають супутніми — тобто, вони не є головною причиною звернення, але можуть посилювати симптоми або ж ускладнювати діагностику. Без розуміння повної картини діагноз може бути хибним або неповним.

А як же аналізи або КТ при діагностиці СДУГ?

Щоб діагностувати СДУГ у дорослих здавати лабораторні аналізи або робити КТ та МРТ не потрібно. Лікареві зазвичай достатньо клінічного інтерв’ю, опитувальників, оцінки симптомів, що проявлялися ще в дитинстві і виключення інших станів.

А навіщо тоді можуть призначити МРТ чи аналізи?

Це трапляється вкрай рідко і призначається лікарем лише для того щоб виключити інші захворювання та причини, наприклад:

• ураження мозку (наслідки травм, пухлин, інсультів);
• хвороби щитоподібної залози (гіпо- чи гіпертиреоз);
• анемію, дефіцит вітаміну B12 або інші метаболічні порушення;
• епілепсію, біполярний розлад, деменцію тощо.

Самодіагностика — bad idea

Вам точно міг попастися на просторах інтернету онлайн-тест на кшталт «Дізнайся, чи є в тебе СДУГ». Це ж так просто, і не треба нікуди йти, чому б не спробувати. Зазвичай, більшість хто проходить подібні тести, отримують позитивний результат — але це максимум привід звернутися до фахівця, і аж ніяк не діагноз. Більшість із нас так чи інакше впізнають себе в симптомах СДУГ, особливо у такий тривожний для всієї країни час — але це зовсім не означає, що ми насправді маємо цей синдром.

Діагностика СДУГ — це серйозна медична процедура, яка потребує детального підходу та виключення інших станів.

СДУГ лікування: що справді допомагає

Вважати, що СДУГ «переростає» — одна з найбільших помилок. Симптоми з віком дійсно можуть змінюватись або навіть зменшуватись, але не зникають повністю. Добра новина полягає в тому, що є ефективні методи лікування СДУГ у дорослих, які дозволяють жити легше.

1. Медикаментозна терапія

Найефективніший метод у світовій практиці, попри те, що магічної пігулки не існує. Й справді, ліки не виліковують СДУГ повністю, але значно знижують симптоми.

Що призначають найчастіше?

• Стимулятори — впливають безпосередньо на дофамін і норадреналін, посилюють увагу, зменшують імпульсивність і дратівливість.
• Нестимулятори — значно м’якіші за своєю дією, можуть бути кращим варіантом для людей із тривожністю або підвищеним тиском.

Призначати препарати має право тільки лікар-психіатр, із урахуванням супутніх станів, протипоказань та ваших індивідуальних потреб. Самолікування СДУГ, як самодіагностика, — небезпечна практика, і може мати непередбачувані наслідки.

2. Психотерапія

Прекрасні результати дає комбіноване лікування — медикаменти + терапія. Ефективні підходи:

• КПТ (когнітивно-поведінкова терапія) — відкриває новий рівень життя, де все впорядковано: повсякденність, звички, імпульси. А ще — допомагає долати почуття провини та працює низькою самооцінкою.
• Тренінги з тайм-менеджменту — тут фокус тримається на плануванні, встановленні пріоритетів, «розбитті» великих задач на дрібні.
• Майндфулнес і медитація — методи, які не лікують напряму, але покращують навички самоспостереження й саморегуляції, «заземлюють», заспокоюють.

3. Підтримка способу життя

СДУГ не зникає після таблеток. Важливо навчитися жити з ним, адаптуючи своє середовище:

• Використовувати візуальні підказки: нотатки, нагадування, календарі.
• Оптимізувати простір навколо себе: мінімалізм, чітке розміщення речей.
• Розбити задачі по часу і обсягу.
• Працювати з підтримкою: групи, психоосвіта, коучинг.

Корекція СДУГ: перший крок до змін — це усвідомлення

Найбільше полегшення для дорослого, що має СДУГ — зрозуміти, що з ним усе в порядку, і це просто спосіб, у який працює його мозок.

Це нейропсихологічна особливість, із якою можна навчитися жити, працювати, будувати щасливі і прекрасні стосунки. І найперше, що треба зробити — це визнати проблему і звернутися до фахівця.

Лікування СДУГ у дорослих — це про новий спосіб організовувати свій день, вибудовувати звички, приймати власні невдачі без сорому. Це — про життя без постійної боротьби з собою.